Mobile Menu

Як мистецька критика навчила мене жити спокійно

by Концепт, 23/06/2017

Скільки логіки та мудрості в теорії мистецької критики. Більше ніж в математиці та фізиці, які з жорстокою точністю описують світ, роблять висновки, але не допомагають миритись з життям. Подібно до правдивого зображення на фото, точні науки дають відповіді з тією точністю, яка не підходить живій суб’єктивній людині. Тоді на допомогу приходить гуманітарна наука – критика, яка вчить досліджувати твір, як саме життя. Вона шукає контекст – саме те, що робить мистецький об’єкт цінним та не_повторним.

Така наука надає сенс будь-якій праці: вдалій та невдалій. Особливо невдалій. Кожна спроба, перемога чи невдача – досвід, який критика намагається зрозуміти, не оперуючи банальними добре – погано, гарно – негарно.

Забудьте про те, подобається вам картина, чи ні. Якщо мистецтво вписується в інтер’єр – це дизайн. Якщо мистецтво не йде від душі, а задовольняє потреби мас – це кіч, ремесло. Якщо воно вимагає визнання та захоплення – це мода. Цінність має лише історія, яка відкривається за посиланням у тілі мистецького твору. В тій історії – пошуки та переживання людини, ідейні революції, економічні та політичні струси, цілі катаклізми. Справжнє мистецтво не існує без контексту.

Як багато могла б нам дати філософія мистецької критики, яка дарує кожному об’єкту заспокійливе право на підтекст. Вона б допомогла простіше сприймати неідеальний світ. Усе б отримало причину, без знаків плюс чи мінус. Зникнув би сенс критикувати випадкову людину з її зовнішнім виглядом, настроєм, сексуальними вподобаннями, політичними переконаннями, манерами…  Нащо оцінювати, засуджувати, якщо кожна риса має пояснення, контекст, невідомий нам. Раптом дівчина з густою штукатуркою на обличчі – просто театральна акторка, яку роль зобов’язала вдатись до яскравих фарб. А чоловік з надлишковою вагою має такі проблеми зі здоров’ям, про які нам краще ніколи не дізнатись. Ми так багато не знаємо про людей навколо нас, навіть найближчих, що будь-які осуди є лише жорстокою грою в стереотипи.

І в цей момент будь-яка оцінка втрачає зміст. Все, що ми маємо спільного чи відмінного з іншою людиною – завжди історія, зі своїми перевагами та недоліками, про які ми не знаємо, над якими не замислюємось. А звичка шукати контекст заспокоює. Дозволяє лишити кожен елемент цього світу – хоч картину в галереї, хоч незнайомця на вулиці – в своєму маленькому просторі власних таємниць. І просто йти далі.

Яка чудова наука. Чому нас не навчили цьому в дитинстві?

Олеся Аббясова

Коментарі

коментарів

Зацікавила стаття? Розкажи про неї друзям! Facebooktwittergoogle_plus