Mobile Menu

Фестиваль українського кінематографу у Польщі

10 доказів, що українське кіно дивляться за кордоном

by Концепт, 02/03/2016

Скоро в Україні розпочнеться Тиждень італійського кіно. Він стартує 4 березня в Києві, і буде крокувати найбільшими містами країни протягом місяця. І це не єдине знайомство з іноземною кінокультурою. Бували і тижні/вечори французького кіно, британського, німецького (ні, не документального про кохання). Якщо поритись в кіноафішах, то знайдеться значно більше.

Резонне питання: а як бути з українським кіно? Його взагалі хтось дивиться за кордоном, чи хоч в Україні?

Виявилось, що ситуація не найгірша. Особливо, врахувавши, що наш кінематограф живе не завдяки, а наперекір.

Мені вдалось знайти такі пристойні світові події, які можна віднести до категорії “фестиваль українського кіно”, чи хоч “знайомство з українським кінематографом”.

Берніале-2016, Німеччина, українське кіно за кордоном

Берніале-2016, Німеччина

Дубль 1 На всесвітньо відомому кінофестивалі Берлінале-2016 в Німеччині Україна представила цілих шість кінострічок, серед них “Без тебе” кримського режисера Нарімана Алієва і “Танк” Максима Ксьонда. Останній, до речі, переміг в категорії “Телент проджек маркет”.

Дубль 2 Український фільм “Зима у вогні”, створена Євгеном Афінеєвським, цього року була номінована на Оскар. Це нечуваний прорив, скільки б журналісти не спекулювали на тему неповаги до українських гостей і таке інше.

Фестиваль українського кіно в Швеції

Nordic Ukrainian Film Festival

Дубль 3 Навесні 2015 року у Швеції відбувся перший фестиваль українського кіно, Nordic Ukrainian Film Festival. Його організували Український інститут у Швеції разом з посольством України та компанією Ukraine Research Group. Представили 5 стрічок, серед яких “Тіні забутих предків”. Цілком гідний старт.

Дубль 4 В Колумбійському університеті США існує діючий Клуб українського кіно. Тут відбуваються презентації, аналіз, обговорення проблем нашого кінематографу з такою активністю, якій би позаздрило навіть Державне агентство України з питань кіно.

Фестиваль української культури в Канаді

Toronto Ukrainian Festival

Дубль 5 Добре любити Україну, знаходячись від неї якнайдалі. Це доводить щорічний феєричний фестиваль української культури в Торонто, який, щоправда, важко назвати кінофестивалем. Зате цього року в чотирьох містах Канади протягом півроку показуватимуть найрізноманітніші українські фільми про Україну і про українців.

Дубль 6 Завтра в Чикаго, США, розпочинається масштабний кінофестиваль, на який потрапили дві роботи про Україну: документальний фільм “Я українець: особисті історії революції” Бена Мозеса і короткометражка “Голодомор: Голоси свідків”  Аріадни Охримович. Ви взагалі чули раніше про ці стрічки? А в Чикаго їх навіть людям показуватимуть…

Дубль 7 В Парижі 2015 року відбувся Тиждень українського кіно. Жителям та гостям столиці світової моди демонстрували сучасні та класичні кінострічки українського виробництва. Над цим постарались Міністерство закордонних справ України та Держкіно.

Ганна Скрипка "За лаштунками або кіно для чайників"

“За лаштунками або кіно для чайників”

Дубль 8 Ще одна подія, яку я не можу оминути. Українка Ганна Скрипка створила 8-серійний американський серіал “За лаштунками або кіно для чайників” (“Behind the Blinds AKA Filmmaking 101”). Дотепну, хоча дещо специфічно роботу днями презентували в Голівуді, і, до речі, отримали чимало позитивний відгуків. Було б добре, якби у нас знали щось подібне замість, скажімо, “Останнього москаля”.

Дубль 9 Восени 2015 року в Польщі тихенько провели Фестиваль українського кінематографу (Festiwal Filmów Ukraińskich), під час якого друзям-полякам показали чотири українські твори: “Молитва за гетьмана Мазепу”, реж. Юрій Юрій Ільєнко, “Вибачення”, реж. Олександер Кіренко, “Аврора”, реж. Оксана Байрак і “Одного дня я прокинуся” реж. Марина Кондратева.

Дубль 10 Наостанок згадаю фестиваль короткометражок Відкрита ніч, який – о диво! – відбувається в Києві, і завжди приманює друзів та колег з-за кордону. Особлива увага на цьому дійстві приділяється українському кіно. Це сприятливе середовище для пошуку нових талантів. Але передусім, це – доказ, що є ще стрічка в бобінах наших митців, і вони готові творити навіть без допомоги вищих інстанцій.

Український кінематограф завжди мав свій стиль, свій вогник та своїх талантів. Аби йому хоч не встромляли палки в колеса і не змушували гнатись за голлівудською модою кінофастфуду. Будемо сподіватись, що прийде той день, коли українське кіно перетвориться на самостійний бренд, який ми будемо любити та поважати. А поки що побажаємо успіху молодим творцям і тверезих рішень Міністерству культури.

Коментарі

коментарів

Зацікавила стаття? Розкажи про неї друзям! Facebooktwittergoogle_plus