Mobile Menu

Ольга Корницкая Я Любимая

Ольга Корницька: Коли жінки щасливі, чоловіки не хочуть воювати

by Концепт, 18/03/2016

Таку жінку всі помічають. Вона схожа на квітку в сірому полі. За нею спостерігає вся вулиця: дівчата мріють бути схожими на неї, хлопці жадають познайомитись. Та вона піде далі, і всі повернуться до звичного життя, сповненого безликого одягу та похмурого настрою.

Чому такі сильні й незалежні українські жінки воліють ховатись під сірими джинсами та огрядними кофтами? Як протест проти жіночності впливає на життя країни?

Арт Кафе Якова Гретера Космополіт КиївВ цих складних питаннях допоможе розібратись Оля Корницька – стиліст, консультант з питань відносин, засновник бренду жіночного одягу “Я – Любимая”, мати двох дітей і просто чарівна жінка.

На нашу зустріч в Арт-Кафе “Якова Гретера” Оля прибула щойно з поїзда, та це не завадило їй мати розкішний вигляд: довге пальто в квітах, ексклюзивна спідниця з ніжною блузою, кольорові пір’їнки в волоссі та кокетлива посмішка на обличчі.

Давай познайомимось ближче. Розповідай: ти завжди була такою чарівною?

Ольга Корницкая Я ЛюбимаяЧарівною – так! (сміється) Хоча я виросла в часи, коли гарного одягу не було. Лише ринок, “китай”, “варьонки”, якісь незрозумілі куртки. Це був не вибір, а “вибачте, іншого нема, тож візьмемо хоч це”. Я полюбляла шиття, робила замовлення у кравчинь, бували дуже цікаві моделі.

Однак мої бажання лишались на другому плані. З появою дітей прийшла пора джинсів та кофтин. Так було простіше, і це дозволяло витрачати на себе менше грошей.

Ми наряджаємо дітей у найкраще, дівчаток одягаємо у квіточки, а себе відштовхуємо на задній план. Мама мимоволі стає служницею.


Чому раптом смаки змінились?

Я займалась танцями (сальса), і в певний момент почала одягатись сексуально: коктейльні сукні, короткі спідниці, підбори. Я зрозуміла, що неможливо далі ходити в сірих кофтинах. І вже час показати себе як сексуальну жінку. Розкрити свою сексуальність допомогли танці.

Це був окремий період мого життя. Мене цікавило, як чоловіки реагують на жінок в певному одязі. Наступним кроком для мене був пошук власного стилю. Я бажала, щоб річ створювала настрій: давала відчуття витонченості, легкості. Одяг має дарувати радість, а жінки, відповідно, створюють настрій навколо себе.

Все починається з жінок, з їхніх емоцій. Хочеться, щоб вони одягались яскраво, радісно. Коли ми звикаємо носити темне, чорне, сіре, ці кольори знижують настрій.

Чому в нас так багато сірого?

Це наше бачення життя. Нам кажуть, що стильний одяг має бути чорним та сірим. Якщо червоний – то стандартного відтінку. Втрачаються жіночі чари. Як на мене, це – культура масового тиску. Мені таке не подобається, хоча ймовірно, що я просто не люблю бути схожою на інших.

Ольга Корницкая Я ЛюбимаяМожливо, жінкам ніколи шукати щось особливе?

Ніколи – то ніколи. Значить, жінка не занурюється в себе, не має часу для власних бажань.

Головне питання: чого хоче дівчина? Чи хоче вона знайти власний стиль, чи заробити грошей на чергову шмотку з магазину? Чи бажає вона бути собою? Хоче, щоб її знайшов унікальний чоловік?

Я інколи читаю у фейсбуці про 60-річних бабусь, які носять яскравий одяг. Всі ними захоплюються. Дівчата гадають: “От буде мені 60, я також матиму помаранчеве волосся, буду кататись Прагою на велосипеді, носити якийсь дикий одяг”. Та якщо вона зараз не здолає шлях у пошуках себе, в 60 років вона буде сидіти на лавці в незрозумілій кофтині, в тих самих джинсах.

Жінки мають одягатись так, щоб створювати атмосферу радості, звабливості. Тоді жінка не буде нічого вимагати від чоловіків. В такій атмосфері чоловіки самі захочуть їй допомогти.

Якщо дівчинка одягає джинси, це – зручний одяг, а сама вона – комфортна в роботі. Чоловіки бачать в ній дівчину, яка не претендує на щось більше. Вона бігає на роботу, не збавляє обертів, не має часу на себе. Це свого роду маскуляція.

Це має відношення к фемінізму?

Так. Дивись, ми зараз живемо в дивовижні часи, коли жінки нарешті отримали свободу. І вони не знають, що з нею робити, тому експериментують з нею. Ми одружуємося “за покликом серця”, не завжди усвідомлюючи, як це.

Насправді жінки можуть бути м’якими і одночасно сильними, але по-своєму. Кожна жінка хоче в житті свята. І ми маємо навчитись його створювати по-жіночому: збирати навколо себе людей, чоловіків і жінок, які допоможуть у здійсненні мрій.

Як побороти бажання жінок довести чоловікам, що вони не гірші?

Потрібен внутрішній ріст. Слід відійти від роботи і почати слугувати задля чогось прекрасного. Коли жінка це усвідомлює, вона припиняє жалітись: “Чому я маю щось для вас робити?! Чому мені ніхто не допомагає?!”.

Ольга Корницкая Я ЛюбимаяЯк бути з людьми, які не хочуть змінюватись?

Мій досвід підказує, що не можна силком тягнути людей в світле майбутнє. Ти хіба що можеш бути прикладом для них: ти, твоє щастя, твої зміни. Але тоді ти вже не будеш звертати уваги на інших. Це – повага та любов до себе.

Саме з поваги та любові народжується дбайливе ставлення до себе, свого зовнішнього вигляду, до стилю. Замислюєшся, як ти хочеш одягнутись, що ти хочеш цим донести. Як у танці, де кожен рух має значення. Здається, що складно, але ти опановуєш це мистецтво, коли прислуховуєшся до себе.

Зараз в нашій країні складна ситуація. Чи можна через це відмовитись від краси та від мистецтва загалом?

Якось я читала книжку Поля Вайцвайга “10 заповідей творчої особистості”. Там розповідали про філософа, який жив у концтаборі. Він домовився з іншими вченими щовечора збиратись на бесіди, читання книг, обговорення мистецтва. Такі зустрічі тривали довго, доки один із ув’язнених не заявив, що для нього важливіше виживання, і лекції в цьому не допомагають: заважають виспатись, набратись сил. Хтось погодився, що краще відпочивати замість сидіти на зборах.

Історія стверджує, що люди, які відмовились від просвітницьких лекцій, померли раніше. Хтось кинувся на колючу проволоку, хтось втратив глузд, когось розстріляли. А серед людей, які продовжував відвідувати збори, майже всі дочекались свободи. Така от страшна історія.

Я усвідомлюю, що саме мрія, саме мистецтво, потяг до прекрасного робить нас людьми. Не просто виживання на рівні харчів. І саме жінка має створювати цю мрію, це прекрасне. З такими жінками у чоловіків би не опускались руки. А коли жінки віддаються роботі, хаосу, зникають посмішки, зникає сяйво, грайливість, флірт. Зникає відчуття весни. Весна може бути у будь-яку пору, і це залежить від жінки.

Ми якось організовували флешмоб “Квіти крізь асфальт”. Дівчата наряджались в яскраві довгі спідниці, сукні, і виходили в центр міста. Природна краса, без макіяжу. Такий собі променад. І люди розквітали навколо!

Коли жінки щасливі, чоловіки не хочуть воювати. Їм хочеться зробити так, щоб жінки раділи ще більше.

Чому наші жінки бояться уваги?

Тому що колись за це карали. Коли жінка йде задоволена, щаслива, це навіть страшно. Раптом про неї щось подумають, стануть її обговорювати.

Я сама знайшла в собі сили тільки після 30 років. Дорослі, зрілі жінки вже цього не бояться. Вони усвідомлюють, що в цьому їх сила.

Ольга Корницкая Я ЛюбимаяЗ якими проблемами до тебе звертаються за консультацією?

Жінки хочуть розібратись в собі, в своєму житті. Навіть коли питання стиль залежить від внутрішнього стану. Це – самовираження. А більшість жінок блокують свої емоції, бояться продемонструвати свою красу. До нас приходять навіть дуже гарні дівчата, які жаліються, що не можуть знайти чоловіка.

Чому під час вибору наряду жінки більше піклуються про моду, аніж про те, щоб сподобатись чоловікам?

Тому що вередливі! Створюємо якийсь власний світ і замикаємося в ньому. Живемо в цих журналах, а не в реальному житті. Ми не споглядаємо, не вивчаємо реакцію чоловіків. Думаємо лише про те, що пишуть в журналі. Це – жіноча шизофренія.

Які країни тебе надихають?

Все-таки мені більш за все подобається Україна. Я люблю Україну! (сміється) Мені дуже подобаються наші дівчата. Я вірю, саме з України має початись розкриття жіночності. У нас такі добрі, люблячі серця. Головне – відкритись.

Стосовно стилю, то важко сказати, що я люблю український народний стиль. Але мені подобається, що раніше українці вдягались на свята яскраво, додавали яскраві елементи. Я дуже люблю вишивку, та я б її використовувала не як елемент народності, а як квітковий візерунок.

Ти не проти етносу в моді?

Етнос, але в сучасній обробці. Наприклад, коли я створюю спідниці, вони схожі на народні, однак вони мають інші мотиви. Взагалі, мені хочеться обирати все найгарніше, не прив’язуючись до певного етносу. Є багато цікавого в африканському стилі, марокканському, азербайджанському, мексиканському. Неважливо, звідкіля взято елемент. Головне, щоб все було жіночно та витончено. Така наша місія: створити образ жінки, задля якої хочеться творити.

Жінки мають нарешті підвести голови від заробляння грошей, усміхнутись, розжати свої зціплені губи, гарно вдягнутись. І не просто в національні наряди, щоб підтримати Україну, а яскраво, щоб відкрити в оточуючих радість. Тоді стане зрозуміло, що ми самі створюємо настрій, а не хтось ззовні.

Ольга Корницкая Я ЛюбимаяРік чи два тому була мода на довгі кольорові спідниці. Чому вона не прижилась?

У нас їх не вміють носити. Такі спідниці переважно носять хіпі, або в народному стилі. В цьому немає жіночого достоїнства.

Мені хочеться, щоб спідниці мали витончений вигляд, щоб вони додавали гідності. Вдягнула – і почуваєшся принцесою. Мають бути підбори. А у нас їх носять на пласкій підошві. Така жінка схожа на “мати-землю”, немає ефемерності. Це знову образ жінки, яка може сама себе забезпечити.

Взагалі, в спідницях страшенно зручно, комфортно, тепло, навіть взимку. Вона дарує простір. Після цього неможливо повернутись до джинсів – в них холодно.

Кого із відомих особистостей ти б хотіла нарядити в одяг “Я – Любимая”?

Нещодавно ми спілкувались зі Сніжаною Єгоровою (українська телеведуча, акторка, була ведучою у проекті “Народна зірка”), їй припала до душі одна моя сукня. Є співачка Ольга Нега, нам пропонували співпрацювати з нею.

Хотілося б вийти на рівень світових зірок. Мені подобається Анджеліна Джолі, вона дуже жіночна.

У кожної жінки, скоріш за все, є розкішна річ, яку вона шкодує носити. Як побороти цю жалість?

Я впоралась з цим відчуттям, коли зрозуміла, що завтра може не бути – потрібно одягати зараз. Зайві речі необхідно віддати тим, кому вони потрібні. На їх місце прийдуть ті, які подобаються, які ти будеш носити.

Я роздаю чимало своїх речей. Мені вони можуть вже не подобатись, а комусь вони потрібні. Тож весь одяг, який в мене є, я ношу. А коли розумію, що все роздала і нічого не лишилось – час шити щось нове! (сміється)


Ольга Корницкая Я ЛюбимаяЯк зберегти свою індивідуальність після народження дитини?

Побудувати правильні відносини з чоловіком. Діти, особливо перше маля, це глобальне випробування, переворот в житті, і ми повністю занурюємося у виховання. Жінки роблять для дітей багато зайвого, надмірно їх опікають. Перший малюк – це взагалі тотальна турбота, яка нікому не потрібна. Вона відбирає купу жіночої енергії.

Нехай ти сидиш з дитиною, та ти все одно маєш шукати себе як мати, як нова жінка. В цьому часто допомагає батько, якщо ви не відштовхуєте ваші стосунки на другий план.

З першою дитиною я постійно виснажувалась. Ближче до вечора не було бажання наряджатись, взагалі нічого не хотілось. Саме тому я почала займатись собою. Шукала техніки, методи, як будувати стосунки і своє життя так, щоб жінці було добре. Щоб не вбиватись, щоб була енергія.

Взагалі, з появою дитини жінка має бути вдвічі привабливою, втричі сексуальною. Це природно: вона має притягувати чоловіка, щоб той піклувався про неї і про свою дитину. А в нас все навпаки. Чому? Тому що є безліч страхів, неправильне ставлення до себе.

Зараз навколо мене є чимало жінок, які продовжують жити після народження. Так, змінюється розклад. Та коли жінка вивчає себе нову, проблеми стають менш гострими.

Про що варто пам’ятати, виховуючи дівчинку, аби не зіпсувати їй життя?

Дівчинці потрібна грамотна [соціальна] освіта, знання свого тіла. Якби після 12 років дівчинка навчалась стосункам, спілкуванню з чоловіками, то після 20 років вона б отримала “практичний досвід”, і змогла обирати чоловіка з розумом. Вона б в них розбиралась.

Так склалось, що ми повністю віддаємо себе навчанню в школі, в університеті. А потім дівчата вистрибують заміж через вагітність, або тому, що вже час. Це несвідомий вибір. Виходить, що діти є, а щастя нема.

Це як в книжці Фредеріка Беґбеде “Кохання живе три роки”. То не кохання, то гормональна залежність, закоханість. Діти закоханості – вони пречудові. Але жінка не має уявлення, що робити з цим чоловіком. Чимало сімей розпадається саме після народження першої дитини.

Дівчат потрібно навчити не боятись чоловіків, відпускати на побачення. Тоді вона обере найкращого для себе чоловіка і не буде метушитись, думати, раптом десь є ще кращий.

Треба ділитись з дочкою досвідом, але не нав’язуватись.

І головне. Донька дивиться, що робить мати. Якщо мама веде себе, як жінка, то не буде потреби щось доводити. Дитина сама підійде і спитає, бо вона вам довіряє.

Ольга Корницкая Я Любимая

Почати з чогось одного: додати брошку, шарф, цікаві сережки. Змінити одразу весь образ – це протиприродно.

Варто ходити магазинами з гарним одягом. Навіть якщо не збираєшся нічого купувати. Треба набрати речей, поміряти, покрутитись перед дзеркалом, зробити “селфі”.

Як не перетворити жіночий стиль на бабський?

Звісно, тут потрібне відчуття смаку, стилю. Та головне – каблучок, який додасть витонченості. Коли в одязі десь розширяється, десь звужується, тоді з’являється жіночний образ. А ще потрібна гарна постава і почуття власної гідності!

Зараз я бачу, що наші дівчата стають більш витонченими, у них з’являється внутрішнє жіноче світло, до якого хочеться тягнутись.

Автор: Олеся Лаба

Гість: Ольга Корницька

Фотограф: Світлана Шпак

Читайте більше про жіночу красу в Україні

Коментарі

коментарів

Зацікавила стаття? Розкажи про неї друзям! Facebooktwittergoogle_plus